ПРИКМЕТНЇЦКИ ПРИСЛОВНЇКИ У РУСКИМ ЯЗИКУ
Сажетак
У роботи ше анализує присловнїки прикметнїцкого походзеня. Руша ше од рижних теорийох котри пояшнюю походзенє тей файти присловнїкох. Сама анали- за дзелї прикметнїцки присловнїки на два часци. У першей гевти котри створени през адвербиялизацию, т.є. преходзенє зоз прикметнїкох до присловнїкох ”замарзованьом” дзепоєдней припадковей форми прикметнїка. У таким процесу нє лєм же ше окаменює одредзена морфолоґийна форма, алє ше и меня семантика слова. Таки адвербиялизо- вани присловнїки дзелїме на два часци: на гевти котри настали зоз просту и зложену адвербиялизацию. До другей ґрупи вошли присловнїки котри настали морфолоґийно, т.є. найчастейше кед адвербиялизовани форми уж постали потвердзени модел по котрим ше творя присловнїки, лєбо зоз додаваньом инших афиксох.
Референце
Брошняк, О.Д. (1996). Прислівники в українських говорах Закарпаття, дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата Філологічних наук (рукопис).
Грещук, В.В. (1990). До питання про словотвір прислівників на –о, Мовознавство, 2, 45–58.
Дзендзелівський, Й.О. (1959). Субстантивація в сучасній українській літературній мові,
Наукові записи Ужгородського Державного Університету, 37, 16–28.
Пискач, О. (1995). Відприкметникові прислівники в українських говорах Закарпаття,
Молодь-України, 280-291.
Потебня, А.А. (1958). Из записок по русской грамматике, Т. 1-2, Москва.
Рамач, Ю. (2002). Ґраматика руского язика, Беоґрад: Завод за уџбенике и наставна средства.
Білодід, І. К. (ред). (1994). Сучасна українська літературна мова. Київ: Наукова думка. Тимко-Дітко, О. (2014) Прислівники у говорі бачванських руснаків: склад і походження,
Studia slovakistica, 15, 116–126.
Чучка, П.П. (1998) Прислівники старожитного периферійного говору, Науковий вісник Ужгородського університету. Серія філологія, 1, 33–40.
