ЛЕМКІВСЬКИЙ СУБСТРАТ В ПОЕЗІЇ Б. І. АНТОНИЧА І Й. ГАРАСИМОВИЧА
Сажетак
Богдан Ігор Антонич (1909–1937) пише поезію українською, а Ї. Гараси- мович (1933–1999) польською мовою. Без огляду на приналежність різним національним і поетичним традиціям, їм спільна мифотворчість природи. Оба плекають поетику простору. Перший називає її зеленою біблією, другий – країною лагідності. Їм спільний лемківський природний, культурний і поетичний субстрат. Під лемківським субстра- том розуміємо лат. scintilla lirica – коломийка, краков’як, в основі емоціоналізації світу, відсутність героїчної моделлі світу, розщеплення суспільного і історичного єства поміж цивілізаційними моделяями Сходу і Заходу, приналежність греко-католицькій церкві в материкових землях та в россіянні як творення недокінченого екуменізму, посе- редництвом якого здійснювалася денаціоналізація лемків на рахунок державотворних народів в оточенні. В цих межах українська культурна традиція переважає, хоча у материкових землях і у розсіянні з’явлюються перехідні форми наближення східнослов’янської основи до західнослов’янських та південнослов’янських традицій.
Референце
Антонич, Б. І. (1989). Поезії. Київ: Радянський письменник.
Белей, Лю. (2016). Мовне очуднення як інструмент маніпулятивного творення русин- ської мови. Мовознавство, № 3. Київ, 13–30.
Гнатюк, В. (1985–1988). Етнографични матеряли з Угорскей Руси, І–V. Нови Сад: Руске слово.
Lemkowie – kultura, sytuka, język – materialy z symposjuma (Sanok, 21 – 24 Wryeśnia, 1983). Sanok.
Mušinka, M. (1988). Kolesa sa krutia. Bigliografia v dvoch knihach. Prešov.
Струмінський, Б. (ред.) (1988). Лемківщина. Земля – люди – історія – культура. Нью- Йорк–Париж–Сидней–Торонто.
Tamaš, J. (2002). Ukrajinska književnost između Istoka i Zapada. Novi Sad: Prometej – Ruske slovo.
Czambel, S. (1906). Slovenská reč a jej miesto v rodine slovanských jazikov (Vychodnoslo- venské nárečie). Turčianský Sv. Matin: Nákladom vlastným.
